Іванна Рижан


Перейти до змісту

Святкове



Миколаєве зернятко

Синя ніч, тремтливі зорі
Скрип сніжинок, білий шлях.
З милосердям і любов'ю
Миколай прийшов до нас.

Зупинився в твоїм серці -
Радості глибока мить.
Залишив своє зеренце,
Хай воно добром бринить.

Не сумуй, що часом рани
Світ приносить звідусіль.
Є щось рідне, що загляне
В душу, де сховався біль.

Це серця тих, де посіяв
Миколай своє зерно.
Він приносить в дар надію
В те, що всі ми є одно.

Хай душа радіє миті,
Хай любов квітує в ній,
Хоч розкидані по світі,
Ми єдині в силі тій.

Миколай приносить дари,
Душі милістю єдна
Не закриють небо хмари,
Де любові глибина.

18.12. 2010 р. Б.

Таїнство Різдва

Тихою ходою, синім світлом ночі,
Шерехом сніжинок у морозний час
Відкриває серце тобі інші очі,
Котрі бачать дивний, незбагненний шлях.

Крок вперед ступаєш - і уже несила,
Ти уже не можеш повернуть назад.
Ця одвічна правда Божого світила
Знову оживає в час Різдвяних свят.

Мерехтливо й ніжно Зві?зда вечорова
Непомітно сходить на небеснім тлі.
Замовкає Всесвіт - таїнство чудове,
Незбагненно-дивне твориться в душі.

Мовчазне чекання, завмирання серця…
Діва Бога людям принесла у світ.
Положила Агнця в маленькі ясельця,
Душа споглядає цю величну мить.

З року в рік те саме сяйво особливе,
Ті самі сніжинки, тихий відсвіт дня…
Та в душі щоразу неповторне диво
По-новому ласку Бога відкрива.


Повернутися до змісту | Повернутися до головного меню